Інформація про телефони довіри при порушенні прав дітей

 

 

                             

                            Урок-диспут з елементами тренінгу "Мої права" 

                                    з учнями 7, 8, 10 класів 

День прав людини — міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році. 

До поняття «Права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан Жак Руссо. Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до поняття і прийняття загального кодексу прав людини.

Багато країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року.

Декларація прав людини (стислий виклад)

Стаття 1. Право на рівність

Стаття 2. Свобода від дискримінації

Стаття 3. Право на життя, на свободу і на особисту недоторканість

Стаття 4. Свобода від рабства

Стаття 5. Свобода від тортур і поводження, що принижує гідність

Стаття 6. Право людини на визнання її правосуб’єктності

Стаття 7. Право на рівність перед законом 

Стаття 8. Право на поновлення у правах компетентним судовим органом

Стаття 9. Свобода від безпідставного арешту і вигнання

Стаття 10. Право на справедливе публічне слухання справи

Стаття 11. Право вважатися невинною, доки винність не буде встановлена

Стаття 12. Свобода від втручання в особисте і сімейне життя, від посягання на недоторканність житла, тайну кореспонденції

Стаття 13. Право вільно покидати і повертатися у країну

Стаття 14. Право шукати притулку від переслідувань в інших країнах

Стаття 15. Право на громадянство й на його зміну

Стаття 16. Право одружуватися і засновувати сім’ю

Стаття 17. Право на володіння майном

Стаття 18. Свобода переконань і релігії

Стаття 19. Свобода думки та інформації

Стаття 20. Право на свободу мирних зборів та асоціацій

Стаття 21. Право брати участь в управлінні і у вільних виборах

Стаття 22. Право на соціальне забезпечення

Стаття 23. Право вільно вибирати роботу і входити до професійних спілок

Стаття 24. Право на відпочинок і дозвілля

Стаття 25. Право на відповідний життєвий рівень

Стаття 26. Право на освіту

Стаття 27. Право на участь у культурному житті громади

Стаття 28. Право на соціальний порядок, що викладений у цьому Документі

Стаття 29. Суспільні обов’язки важливі для вільного і повного розвитку

Стаття 30. Свобода від втручання держави, групи осіб або окремих осіб у викладені вище права

 

                                    

Конвенція про права дитини (стислий виклад)

Стаття 1. Дитиною є «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку», якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2. Всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною забезпечуються без будь-якої дискримінації.

Стаття 3. В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5. Держава поважає відповідальність, права і обов’язки батьків чи членів розширеної сім’ї.

Стаття 6. Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

Стаття 7. Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Стаття 8. Дитина має право на збереження своєї індивідуальності і громадянства.

Стаття 9. Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Стаття 12. Дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага.

Стаття 14. Повинно поважатися право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

Стаття 15. Дитина має право на свободу асоціацій і мирних зборів.

Стаття 16. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Стаття 17. Держава забезпечує право дитини на доступ до інформації із національних та міжнародних джерел.

Стаття 18. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Стаття 19. Держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.

Стаття 24. Дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги.

Стаття 26. Дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Стаття 27. Дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Стаття 28. Дитина має право на освіту. Держава вводить обов’язкову, доступну і безплатну початкову освіту, сприяє розвиткові різних форм середньої освіти, забезпечує її доступність для всіх дітей.

Стаття 30. Дитина має право користуватися своєю культурою.

Стаття 31. Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

Стаття 32. Дитина має право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди її життю та розвитку.

Стаття 33. Дитина повинна бути захищена від незаконного зловживання наркотичними засобами.

Стаття 38. Держава зобов’язана вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.

Стаття 40. Кожній дитині, яку звинувачують у порушенні законодавства або у злочині, гарантується презумпція невинності, поки її вина не буде доведена, одержання правової допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту, свобода від примусу щодо давання свідчень чи визнання вини, повна повага її особистого життя, а також поводження з урахуванням її віку, обставин і добробуту. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років.